Обрізання Господа Бога і Спаса Нашого Ісуса Христа. Св. Василія Великого, архиєп. Кесарії Кападокійської

Найближчою важливою подією із життя Ісуса Христа, яка відбувається після празника Христового Різдва, є Господнє Обрізання і надання імені. Цей празник ми святкуємо 14 січня. Святе Євангеліє описує цю подію: "Як сповнилось вісім день, коли мали обрізати хлоп'ятко, назвали його Ісус, ім'я, що дав був ангел, перше ніж воно зачалося в лоні" (Лк. 2, 21).

Старозавітне обрізання було прообразом новозавітного хрещення, що втілює нас у Христа. Святий апостол Павло, називаючи хрещення нерукотворним обрізанням, каже: « Ви в Ньому були й обрізані нерукотворним обрізанням, скинувши людське тіло гріховне в Христовім обрізанні. Ви були з Ним поховані у хрищенні, у Ньому ви й разом воскресли через віру в силу Бога, що Він з мертвих Його воскресив » (До Колоссян 2:11,12)

Святкуванням обрізання Церква стверджує віру в те, що Спаситель був Боголюдиною і прийняв істинне тіло людини.

14 січня вшановують пам’ять Василія Великого. Василій Великий – архієпископ Кесарії Кападокійської, вселенський вчитель Церкви. Церковні джерела характеризують Василія Великого як аскета, богослова і вченого, автора кодексу чернечого життя. Саме йому належить вислів: "Скільки віднімеш від тіла, стільки додаси сили душі".

Особливість богослужіння в цей день полягає в тому, що звершується Літургія, написана самим святителем. Вона — перша з десяти Божественних літургій, служіння яких встановлене у певні дні року. Порядок, зміст та чин Літургії Василія Великого відрізняються від Літургії Іоана Златоуста більш об’ємними молитвами і протяжною мелодикою піснеспівів.