Всіх Святих українського народу

Рішенням Синоду єпископів УГКЦ у четверту неділю після Зіслання Святого Духа постановлено святкувати празник Всіх святих українського народу.
Особливо радісно стає на серці, коли впізнаємо тих, чиї чесноти і свідчення є особливо близькими за духом, бо їхні життя і діяльність по-особливому пов’язані плоттю і кров’ю з нашим народом, нашою історією, культурою та релігійними переживаннями. Ось і сьогодні відчуваємо особливе піднесення, прохаючи про заступництво перед троном Всевишнього у наших болях та немочах святих рівноапостольних великих князів і просвітителів української землі Володимира та Ольгу, стовпів віри й славетних воїнів Христових, засновників українського монашества преподобних Антонія і Теодосія, світочів смирення, побожності, миру, справедливості страдників Бориса і Гліба, подвижника церковного єднання священномученика Йосафата, преподобної Йосафати (Гордашевської), і сотень чи навіть тисяч  інших наших братів і сестер, імен яких ми не знаємо, але котрі, як і вони, осяяні сяйвом божественної слави .
Саме сьогодні маємо можливість глибше замислитися над значимістю цих невідомих, але таких рідних нам людей у справі нашого спасіння. Адже сьогодні  свято всіх тих, хто в різний час і в різний спосіб своїм свідченням віри зумів прикликати на нашу землю благодать Святого Духа, котра, хоч незрима за своєю природою, так видимо виявила себе нашому покликанні до співучасті в тому всесвітньому братстві, що гордо зве себе Христовою Церквою.                           Невідомі нам їхні імена, але чи від цього повинна бути меншою наша їм вдячність? З іншого боку, це свято є для нас не тільки прикладом подвижництва, воно також сповнене благодатних і благальних молитов за їхнє дієве заступництво, але і празником нас самих, днем, коли торжествуємо і нашу святість.  Адже багато наших сучасників, які в побуті й на роботі, у щоденному житті, серед небезпек і терпінь спокійно живуть і трудяться з любов’ю, радістю, миром, терпеливістю, добротою, милосердям, вірою, лагідністю … Чому ми закриваємо очі та соромитися тієї святості, яку Бог щедро виливає на них, виявляючи її у всіх цих їхніх добрих справах? Чи не тому, що ми не звикли бачити благодіяння Господні у власних душах, що слово “святий” — за велінням духа цього світу — звучить у наших вухах радше як глузування, що ніяк не насмілимося повірити в те, що й ми святі , і взяти нарешті на себе самих відповідальність за власну святість? Тому так важливо сьогодні нам, християнам України йти за Христом і “поводитися, як діти світла”, пам’ятати, що сьогоднішнім торжеством Господь перекидає до наших сердець ще один місток через прірву гріха, яка відділяє нас від Його святості, укріплюючи нас і заохочуючи сміливо ступати тим вузьким шляхом досконалості, що його проторили нам сотні і тисячі наших відомих і невідомих братів-співучасників Його благодаті.

Зображення: 

Додати коментар

Plain text

  • HTML теґи не відображаються
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.
CAPTCHA
Введіть слова з малюнка, щоб ми знали що ви людина, а не робот.
6 + 3 =
Розв'яжіть цю просту задачку і введіть відповідь. Наприклад, для 1+3 введіть 4.